У системі В. Сухомлинського природі як об'єкту пізнання приділяється
велика увага. Але природа, як бачимо, сама собою не виховує. Виховує
тільки активна взаємодія людини з нею. «Добрі почуття своїм корінням
сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість
народжуються у процесі, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього
світу. Ми прагнемо, щоб усе життя вихованців було сповнене творінням в
світі природи». Ця думка — одна із перлин спадщини В.Сухомлинського. І
вона теж має своє відображення в екологічній проблемі, успіх у розв'язанні
якої належатиме дітям, яких ми сьогодні вчимо мити руки, самостійно
одягатися, розмовляти.
